Скільки чужих закоханостей, зневір, люті та ніжності акумулюється на старих дахах і в неремонтованих помешканнях. Старі будинки іноді значно цікавіші за своїх мешканців, вони наділені глибшою пам’яттю та сильнішою витримкою, вони стримані в своєму знанні й покірні в своєму старінні. Найбільша інтрига й найбільша насолода – відкривати для себе ці подвір’я та будинки, відчитувати їхнє минуле, заповнювати свою приватну карту міста, дивуючись, наскільки насиченою та густою вона стає. Адже справді – в більшості випадків ми навіть не здогадуємось, хто мешкав до нас в наших помешканнях, хто ходив тими сходами, якими ми щоранку спускаємось у місто, скільки, зрештою, в цьому місті історії та літератури, й історії літератури зокрема. Ми легко долучаємось до поширення стереотипів, охоче пристаючи до загальної думки про те, що на цих вулицях не може бути жодної історії, що це місто позбавлене поезії та драматургії, театрів, музики та кіно, що в ньому присутня лише політика – виключно політика, ну можливо ще капітал. І ця добровільна свідома відмова від міста, від його справжнього наповнення, від усіх його загадок і таємниць, робить нас заручниками тієї ж таки політики, з усією її брехнею та підлістю.
джерело
Немає коментарів:
Дописати коментар